НВО – ЗОШ І-ІІІ ступенів № 31 з гімназійними класами, ЦДЮТ «Сузір’я», Кропивницький

 





Зірка пам'яті

2018 рік

 

2017 рік

 

Учні 5-10-их класів закладу відвідали ветеранів Великої Вітчизняної війни, які проживають на мікрорайоні школи. Більшість ветеранів проживають з родичами та не потребують допомоги. Тільки окремим ветеранам були куплені продукти та запропонована посильна допомога.

 

Микола Негода

 

 Степом, степом йшли у бій солдати.

 Степом, степом – обрій затягло.

 Мати, мати стала коло хати,

 А навкруг в диму село.

 

 Степом, степом розгулись гармати,

 Степом, степом – клекiт нароста.

 Степом, степом падають солдати,

 А навкруг шумлять жита.

 

 Степом, степом поросли берізки,

 Степом, степом сонце розлилось.

 Степом, степом – встали обеліски,

 А навкруг розлив колось.

 

 Степом, степом – людям жито жати,

 Степом, степом даль махне крилом.

 Мати, мати жде свого солдата,                                                                

 А солдат спить вічним сном

 

 Степом, степом йшли у бій солдати.

 Степом, степом – обрій затягло.

 Мати, мати стала коло хати,

 А навкруг в диму село.

 

 Степом, степом розгулись гармати,

 Степом, степом – клекiт нароста.

 Степом, степом падають солдати,

 А навкруг шумлять жита.

 

 Степом, степом поросли берізки,

 Степом, степом сонце розлилось.

 Степом, степом – встали обеліски,

 А навкруг розлив колось.

 

 Степом, степом – людям жито жати,

 Степом, степом даль махне крилом.

 Мати, мати жде свого солдата,

 А солдат спить вічним сном

 

Ліна Костенко

 

 Мій перший вірш написаний в окопі,

 на тій сипкій од вибухів стіні,

 коли згубило зорі в гороскопі

 моє дитинство, вбите на війні.

 

 Лилась пожежі вулканічна лава.

 Горіла хата. Ніч здавалась днем.

 І захлиналась наша переправа

 через Дніпро – водою і вогнем.

 

 Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

 Хрестилась баба, і кінчався хліб.

 Двигтів отой вузесенький окопчик,

 де дві сім'ї тулились кілька діб.

 

 О перший біль тих не дитячих вражень,

 який він слід на серці залиша!

 Як невимовне віршами не скажеш,

 чи не німою зробиться душа?!

 

 Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

 кривавий світ, обвуглена зоря! –

 а я писала мало не осколком

 великі букви, щойно з букваря, –

 

 той перший віршик, притулившись скраю,

 щоб присвітила поночі війна.

 Який він був, я вже не пам'ятаю.

 Снаряд упав – осипалась стіна.

 

  

 

 

 

 

2014  рік учні привітали ветеранів Великої Вітчизняної війни: Бондаренко Олександру Олександрівну та Пушкарьова Віктора Яковича.

 

 

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учні 10 класу та класний керівник Степанова К.І.  привітали з 70-річчям визволення Кіровограда від німецько-фашистських загарбників ветерана Великої Вітчизняної війни Бондаренко Олександру Олександрівну

 

 

                                                         

     

               

 

Земний уклін і щира вдячність

 

  ПАМ'ЯТЬ

  І живуть у пам’яті народу
  Його вірні дочки і сини,
  Ті, що не вернулися з походів
  Грізної, великої війни.

  Їх життя, їх помисли високі,
  Котрим не судилось розцвісти,
  Закликають мир ясний і спокій,
  Як зіницю ока, берегти.
                     В. Симоненко

 

 

Все ближче свято Перемоги. Його памятають всі люди нашої країни, бо не знайдеться жодної родини, якої не торкнулася та страшна війна...

 

Учні нашої школи з радістю та гордістю розповідають про своїх рідних, які здобули Перемогу.

 

Парокінна Вероніка, учениця 4В класу розповідає про своїх дідусів.

 

 

 

 

 Це - мій прадідусь Гончаренко Іван андрійович. Він народився 22 лютого 1927 року. Коли йому було 17 років, його забрали до армії.  Він воював на передовій артилерістом, за що має багато військових  нагород.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Це - мій дідусь Парокінний Василь Карпович. Він народився 2 листопада 1923 року. Коли йому було 19 років, його забрали до армії, він був тяжко поранений у Вергінії на озері Балатон. Він мав багато військових нагород.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень 5А класу Д.Шалиго ділиться спогадами і про свого дідуся.

 

Цимбаленко Григорій спиридонович. Народився 9 травня 1924 року. Коли почалася війна, мій дідусь був у дев"ятому класі. В армію його призвали у серпні 1943 року. Він служив у 110-й гвардійській дивізії 307 гвардійського полку. Брав участь у форсуванні Дніпра, звільненні Кіровоградської області. Григорій Цимбаленко у складі автоматичної роти одним з перших форсував Дністр, брав участь у боях за визволення Румунії, Угорщини, Чехословакії.

В одному з боїв під містом Врабле в кінці війни мого дідуся було поранено, і йому довелося лікуватися в госпіталі. Звідти він був комісований, як інвалід ІІ групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Учні 6В класу знайшли відомості про бабусю свого класного керівника Симонової Ірини Юріївни. Виявляється, під час війни, її бабуся Симонова Марія Іванівна була санітаркою.

 

 

Учениця 9А класу Чала Ася теж розповідає про своїх дідусів.

 

 Величко Степан Антонович

Народився 14 жовтня 1926 року
Щоб потрапити на фронт дописав собі рік. Служив на Балтійському Флоті. Тримав оборону  Ленінграда під час його блокади. Неодноразово доводилося простоювати по пояс у болоті цілу добу, а то і більше. 
Воював на військових крейсерах.
Мав поранення. Відзначався бойовими нагородами.
Писав вірші.
 
Лисенко Олексій Наумович
Народився 23 березня 1925 року
В 16 років втік на фронт.
Закінчив на Уралі лейтенантські курси.
Воював на Білоруському фронті.
Командував ротою, батальйоном піхотинців.
Відзначався бойовими нагородами. 
Все подальше життя носив в собі осколки від поранень, що привело до ампутації обох ніг.

 

МІЙ ПРАДІД

 

Мій прадід, тебе я не бачив,

Не чув я твій голос, не спілкувався,

Але твої очі на цій фотокартці

Вони так багато за все мені кажуть.

Не знав я тебе, не грався з тобою,

Але я твій правнук-кровинка твоя

Ти був дуже сильним, хотів ти свободи,

І ще дуже прагнув щоб мирно жив я.

Мій прадід! Я так тобі вдячний,

За синіє небо, за мирний наш час.

Та зірка у серці ніколи не згасне,

Поки живе пам’ять – живуть почуття.

Мій прадід! Ти був дуже мужній,

Був щирий, був чесний і добрим ти був.

Сторінку із книги життя нелегкого

Мені моя мама розкрила твою.

Тож бачиш – я все знаю про тебе,

Про шлях твій нелегкий, як ішов на війну.

Як вижив, а потім створив ти сім’ю.

Тож пагонок дерева твого родового –

Це я, я твій правнук, кровинка твоя.

А промінь від зірки про прадіда свого,

Завжди буде сяяти в наших серцях.

 

Від неволі Ви нас врятували,

Ви збудували кам’яну стіну.

Душі наші Ви від ката врятували,

Закінчивши гірку і страшну війну.

Я правнук ваш, який шанує й досі,

Ту Перемогу, радісну таку!

За те, щоб наша доля була краща,

Ви закінчили страшну війну.

 

 

 

 

 

На грані життя


 

С

кладний і тернистий шлях довелося пройти мені в своєму житті. Після успішного закінчення 1-го курсу Кіровоградського педінституту 27 липня 1941 року мене, студента, міськвоєнкомат призвав до збройних сил, тож шлях пролягав на фронт. Час був дуже тяжкий. Йшли запеклі кровопролитні бої. Наша країна не була готовою до війни, про це свідчить укладений з Німеччиною договір про ненапад. Під переважаючими силами вермахту наші війська змушені були відступати в глибину території країни. Сили були нерівні. Але передгір’я кавказьких гір ворогу перейти не вдалося. Я був переведений до 5-го гвардійського Донського кавалерійського корпусу. Жорстокі битви відбувалися під час визволення Кавказу, Кубані, Донбасу. Незабутні в моїх спогадах Корсунь-Шевченківська битва. Після звільнення нашої країни від ворога наші воїни  проявляли героїзм під час визволення Румунії,Угорщини,Югославії та Австрії. Поранення і контузія залишили наслідки на все життя вони і зараз нагадують про себе нині приходиться лікуватися в госпіталях і санаторіях. Володар близько двадцяти орденів та медалей серед них ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни, за Мужність, медаль  «За відвагу», «За бойові заслуги» , «За взяття Будапешта», «За перемогу  над Німеччиною».

  Роки,роки… Спливають вони,як вода в нашому Інгулі.  Мені на все життя закарбувалося в пам’яті  звільнення однієї із залізничної станцій на території Донецької області. Там було два товарних вагони з хлопчиками й дівчатками, яких фашисти везли на роботу до Німеччини. Частина з них були вже мертві. Це було страшне видовище. Це  було у вересні наприкінці  1943 року. І такі  подібні звірства  фашистів були непоодинокими не було б і нас живущих поколінь. Недаремно гітлеровці  розробили так званий план Барбароса про знищення слов’янського населення. Але не судилося тому здійснитися. Перемога була на стороні нашої країни та наших союзників.  Ми святкуємо 68 річницю перемоги Вітчизняної війни,нині я вже на пенсії , провожу велику роботу серед молодого покоління. Інвалід першої групи Великої Вітчизняної війни, військове звання – підполковник запасу.

Роки беруть своє.  Нещодавно мені виповнилося  90-річчя життя прожито недарма . Хотілось би, щоб покоління,яке прийняло від нас естафету,жило щасливо в процвітаній демократичній Україні.

   Роман Миколайович Дайдакулов

Ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід 1-ї групи,

Почесний ветеран України,журналіст,член Національної спілки журналістів України.

 

Ярмоленко Лідія Павлівна (21.10.1911 - 22.02.2002)

На фронті була військовим лікарем (Заступник начальника авакуаційного госпіталя) у званні майора.

Була поранена уламком міни (втратила частину ребра). Нагороджена орденом трудового чарвоного прапора, орден пошани, за перемогу у ВВВ.

Перемогу зустріла у м. Конотоп Сумської області, де після війни залишилася працювати в лікарні.

 

 

З новим роком, ветеране!

Учні 6А класу привітали з Новим роком ветерана Бондарчук Нвталлю Дмитрівну

 

Зірка пам"яті

Педогогічний колектив закладу знайомить ветеранів мікрорайону з акцією губернатора Кіровоградської області С. Ларіна. Листівку отримав Московенко М.М.

Учні закладу не забувають ветеранів. Систематично проводяться зустрічі з ними, уроки мужності, вітають зі святами.

Щороку ветеранів запрошують до школи на святковий концерт. 9 травня педагогічні працівники та учні беруть участь у живому коридорі під час ходи ветеранів та громадськості міста.

Учні виготовляють вітальні листівки та сувеніри та вітають ветеранів Великої Вітчизняної війни.

  

 

Наш ветеран

Дяченко Григорій Сергійович

Я народився 22.10.1923 року.

В армію пішов добровольцем 18.08.1941 року в 17 років.

  • З 1941 служив в 21 танковому училищі, пізніше пішов служити до 18-го автополку Нахічевані, Азарбайджан.
  • Потім перекинули до Грозного в 202-й автополк для оборони Північного Кавказу. Звільняли Кубань, Ростов, Ждановск, Нікополь, Кривий Ріг, ст. Рознільна, Одесу.
  • Потім служив в  Молдові, Ясо - Кишинівське угрупування, звільняли всю Угорщину.
  • В 1944 році  наш полк розбомбила німецька авіація. Мене контузило, одержав тяжке поранення в руку та спину. Потрапив до госпіталю. Загіпсованого по шию відправили поїздом до Грозного. Після довгого лікування 18.04.1945 року був відпралений додому.

Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ-ї групи, ветеран війни.

Проживаю на вулиці М. Конєва з донькою Тетяною, внучкою Альоною, правнучками Вікою та Нікою.

Являюся членом Спілки ветеранів. З однополчанами не спілкуюся, нажаль, вони майже всі померли.

Після війни працював водієм на заводі "Червона зірка" та в автопідприємстві.

 

Матеріали до книги пам"яті

Педогогічний колектив закладу знайомить ветеранів мікрорайону з акцією губернатора Кіровоградської області С. Ларіна. Листівку отримав

Сокуренко Поліна Павлівна 1930 р.н., українка, народилась у с. Євградківка Олександрівського району, у військових діях участі не брала, прирівнена до учасника боових дій, проживає у м. Кіровограді, вул. Попова 20-1-148.

Мельникова Євдокія Терентіївна, 1921 р.н. народилась в Сибірській обл., Ардинський район, с. Вераліус росіянка, учасник війни 1941-1945рр., три медалі “За участь у війні”, проживає за адресою: м.Кіровоград, вул. Пацаєва 8-3-10.


Бугайова Лідія Іванівна народилась 30.09.30 , Воронежська обл., українка, учасник війни 1941-1945 , нагороди – 5 медалей ( у дітей), проживає за адресою м.Кіровоград вул. Попова 11-1-79.

 

Яцимон Лідія  Михайлівна

 

 

 

nbsp; Котрим не судилось розцвісти, alt=

p /p

/p/div

nbsp;

nbsp; height=/p/lirdquo;, проживає за адресою: м.Кіровоград, вул. Пацаєва 8-3-10.p