Інтернет-залежність у дітей: причини, ознаки та способи подолання

Інтернет-залежність - це явище, яке в останні роки набуло справді вражаючого розмаху. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже їм набагато складніше самостійно впоратися з потягом до онлайн-життя і вчасно зупинитися.

Інтернет сам по собі не є позитивним чи негативним - це просто частина світу, який нас оточує, - багато в чому корисна і потрібна. Будучи невичерпним джерелом інформації, інтернет приваблює дітей можливістю дізнатися і побачити все що завгодно. Цікава до всього дитина прагне отримати якомога більше: спілкування, ігор, мультфільмів, розваг - і тому багато часу проводить у віртуальному просторі, часто на противагу реальному життю. Соціалізацію і спілкування з однолітками замінює фактично однобоким онлайн-спілкуванням. Активним іграм на свіжому повітрі все більше дітей протиставляють мережеві ігри, далеко не завжди нешкідливі. Іноді пошук нової інформації стає буквально нав’язливою ідеєю.

Поняття

У деяких країнах (США, Китай) інтернет-залежність стала настільки поширеною, що вчені пропонують відносити її до числа захворювань. У США навіть створена спеціалізована клініка для лікування людей з надмірною прихильністю до онлайн-ігор і соцмереж.

Інтернет-залежність називають аддикцією, тобто відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання. Настає психічна та фізична залежність.

Механізм її формування дуже схожий з нікотиновою, алкогольною і наркотичною, хоча в інтернет-залежності немає прямої діючої речовини. Це не хімічна, а виключно психічна залежність, що впливає, втім, на ті ж рецептори в центрах задоволення.

Як не прикро, інтернет-залежність зараз спостерігається навіть у малюків-дошкільнят. Напевно серед ваших знайомих знайдуться діти, що вміло використовують планшет батьків або навіть володіють власним. Це ж так зручно: відволікти малюка, включивши йому розвивальний мультик або корисну гру. Тим часом, перекладаючи на електронні девайси функції розваг та виховання дітей, батьки самі формують основу майбутньої інтернет-залежності.

У школярів підліткового віку залежність від інтернету може говорити також про наявність психологічних проблем - нереалізованості в колі спілкування, проблемних відносин у родині, труднощів з навчанням, від яких підліток поринає в більш успішне віртуальне життя.

Ознаки

Не варто діагностувати інтернет-залежність у кожної дитини, яка отримала доступ до всесвітньої мережі. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету, - це нормально. Все-таки ми живемо в еру цифрових технологій, і багато процесів дійсно простіше і зручніше здійснити віртуально.

Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші - причин для тривоги, швидше за все, немає. Коли ж варто занепокоїтися?

• Якщо дитина стала проводити за комп’ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);
• Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне - вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;
• Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;
• Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп’ютер;
• Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи «в мережі»;
• Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.

Для дітей найбільш характерні три форми інтернет-залежності:

• ігрова залежність - пристрасть до онлайн-ігор;
• залежність від соцмереж - пристрасть до віртуальних знайомств і спілкування онлайн, постійне спілкування на форумах, у чатах, у соціальних мережах на противагу живому спілкуванню;
• нав’язливий веб-серфінг - хаотичні переходи з сайту на сайт, без конкретної мети.

Як боротися

Як і будь-яку хворобу, інтернет-залежність простіше не допустити, ніж потім лікувати. Тому краще всього займатися профілактикою, а саме:

• не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом: поговорити, пояснити основні правила онлайн-життя, звернути увагу на можливість використання мережі для навчання та саморозвитку;
• встановити чіткі рамки користування інтернетом (тільки постарайтеся обійтися без заборон - їх-то якраз найбільше хочеться порушувати, краще просто регламентувати час знаходження в мережі);
• не випустити з уваги активність дитини в соцмережах. Причому не обов’язково встановлювати стеження та тотальний контроль - досить «зафрендити», регулярно переглядати оновлення її сторінки, брати участь в обговореннях. Ви ж сучасні батьки сучасної дитини!

Ну і звичайно, дуже важливо, щоб в житті дитини було багато захоплень і активностей, які займали б її час і були б насправді цікаві. Навчіть її кататися на роликах, подаруйте акваріум з рибками, поповніть домашній запас настільних ігор. Не менш важливо, щоб свої захоплення дитина могла обговорити з батьками, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес - тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.

Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла - першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю. Це спеціальний софт, за допомогою якого можна контролювати, як довго дитина сидить в Інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Більше того, програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.

Не забувайте і про те, що батьки - найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп’ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА:

РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧНЯМ ЩОДО ВИБОРУ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЇ

• Вибір професії - не хвилинна справа, воно може виявитися найбільш важким вибором у твоєму житті.
• Постарайся не піддаватися на вмовляння батьків стати неодмінно юристом чи лікарем. Ти можеш стати найбільш нещасливим юристом на світі.
• Подумай, чим би хотілося займатися саме тобі. Обов'язково розмірковуй над тим, як здійснити свою мрію. Не зупиняйся на думці: "Я буду бізнесменом, у мене буде стільниковий і Мерседес!".
• Не старайся надходити туди, куди хочуть вступити твої друзі. Повір, ти знайдеш собі нових друзів, тим більше що ви будете займатися тим, що вам цікаво.
• Довідавшись більше про ту професію, яку хочеться тобі вибрати. Якщо це можливо, побувай в тому місці, де, як ти думаєш, тобі доведеться працювати згодом, поговори з людьми, які вже займаються цією справою.
• Віддавай собі звіт, що рішення не може бути абсолютним і що в будь-який час у твоєму житті можуть відбутися зміни.
• Спробуй протестуватися у психолога школи. Тести можуть допомогти вибрати правильний напрямок.
• Постарайся не помилятися з приводу своїх можливостей. Краще усвідомлювати свої реальні сили, ніж падати з висоти, яку намітив, але не подужав.
• Не піддавайся почуттю страху - це нормальний стан, який відчувають всі люди перед вибором.
• Іноді корисно починати свою кар'єру з практики, а не з теорії. Наприклад, багато щасливі лікарі починали працювати медсестрами або медбратами.
• Постарайся звернути особливу увагу на ті предмети, які необхідні для вступу до обраного навчального закладу.
• Не відкладай на завтра те, що можна дізнатися сьогодні. Намагайся дізнатися все: як поступають, як вчаться, як влаштовуються працювати після закінчення навчання. Це допоможе скластися уявлення про те, що робити далі.
• Намагайся брати участь у позакласних заходах - це допоможе тобі навчитися спілкуванню і правильній поведінці в колективі
 

Обираючи професію, пам’ятайте, що:

1. здійснити цей відповідальний крок треба, враховуючи свої нахили та здібності, особисті та громадські інтереси;
2. світ професій значно ширший (понад 40000), ніж коло навчальних предметів, що вивчалися в школі (12-15), тому ототожнення улюбленого навчального предмету з професією не завжди є надійним орієнтиром у виборі професії;
3. професію не слід вибирати «за компанію», такий вибір лише випадково буває вдалим;
4. розподіл професій на погані і хороші, цікаві і нецікаві, легкі і важкі – помилковий. Значення професії у житті людини залежить не стільки від характеру роботи, скільки від того, як до нього ставиться сама людина, на скільки професія відповідає її запитам і можливостям;
5. інколи за зовнішньою привабливістю професії приховані її негативні риси (так, професію геолога інколи цінують за можливість мандрувати і бачити світ. Актора – за славу і популярність. Але ж…);
6. не варто переносити своє ставлення до конкретної людини на її професію, бо особиста симпатія чи антипатія до людини однієї професії ніяк не може свідчити про особисту придатність чи непридатність іншої людини до цієї професії.

Поради щодо вибору професії

Вибір майбутньої професії нерідко викликає суперечки батьків і дітей. Адже батьки впевнені, що вони краще знають життя, а діти хочуть обирати самостійно, оскільки це їхнє майбутнє. Для того, щоб дійти згоди у цьому питанні, варто прислухатися до порад фахівців служби зайнятості.

Поради випускникам шкіл

1. Краще визначитися з вибором професії заздалегідь, а не перед дверима приймальної комісії. Тим паче, варто дізнатися якомога більше про майбутню професію. Скористуйтеся Інтернетом, поспілкуйтеся із знайомими чи сусідами, які працюють за фахом, який вас цікавить, відвідайте дні відкритих дверей навчальних закладів.

2. При виборі майбутньої професії не орієнтуйтеся лише на її престижність. Юристи, банкіри, економісти, фінансисти дійсно залишаються лідерами серед престижних професій, але ринок праці ними вже давно переповнений. Тож, з позиції перспективи, ви можете залишитись з гарним дипломом, але без роботи.

3. Не думайте, що ті люди, які отримали престижну професію, але нині сидять без роботи, просто невдахи, а з вами буде по іншому. З кожним роком роботодавці стають все більш вимогливими, і на ринку праці виживе лише той, хто крім звичайного вузівського диплому має ще безліч умінь і знань.

4. Не відвертайтеся від «непрестижних» професій, дотримуючись стереотипу про них, як про «чорну» і низькооплачувану роботу. Представники робітничих професій сьогодні «на вагу золота». Відповідно й заробітна плата у гарних професіоналів у цій сфері іноді навіть вища, ніж у деяких «престижних» спеціалістів.

5. Переглядайте оголошення роботодавців та зверніться за рекомендаціями до спеціалістів центрів зайнятості. Вам допоможуть зрозуміти, чи потрібна на ринку праці професія, яку ви обрали.

6. Якщо ви взагалі не уявляєте, яку професію обрати, зверніться до фахівців центру зайнятості, які допоможуть вам визначитися з вибором, враховуючи ваші потреби і здібності. В центрі зайнятості ви зможете отримати весь спектр послуг щодо професійної орієнтації. Спеціалісти служби зайнятості продіагностують ваші здібності із застосуванням сучасних методик. Адже тільки психологічні особливості самої людини, так звані «внутрішні» фактори, визначають, в яких сферах діяльності у неї більше можливостей для самореалізації, де робота принесе радість і задоволення. А пройшовши тестування за допомогою автоматизованої програми АРМ «ПрофКонсультант», ви навіть отримаєте перелік рекомендованих вам професій.

7. Візьміть участь у профорієнтаційних заходах, які проводить служба зайнятості для учнівської молоді (ярмарки професій, професіографічні екскурсії, ярмарки кар'єри тощо).

Поради батькам

1. Не намагайтеся нав'язати дитині те, чого ви колись хотіли, але не досягли. Пам'ятайте, що у неї є свої власні плани та мрії, з якими потрібно і варто рахуватися. Не варто також змушувати нащадків йти вашим шляхом, навіть якщо у вашій родині усі до сьомого коліна були вчителями чи лікарями.

2. Не тисніть на дитину, якщо вважаєте її вибір майбутньої професії невдалим. Краще допоможіть їй розібратися, чи справді вона розуміє, чим буде займатися в майбутньому. Адже нерідко, обираючи професію, дитина керується стереотипами, прикладами кумирів тощо.

3. Якщо ваша дитина і досі чітко не знає, ким хоче бути, допоможіть їй виявити те, до чого у неї найбільше лежить душа, «гуманітарій» вона чи «технар», творча особистість чи прагматик. Не можете визначити самотужки - скористуйтеся послугами спеціаліста з профорієнтації служби зайнятості.

4. Не бійтеся, якщо вибір вашої дитини припаде, як на ваш погляд, на непрестижну, непопулярну чи неінтелігентну професію. Якщо, наприклад, ваш син марить автомобілями, то, можливо, краще дозволити йому здобути фах автослюсаря чи автомеханіка. Адже, коли людина займається улюбленою справою, вона завжди досягає успіху.

5. Пам'ятайте, що обирати майбутню професію потрібно не під час подання документів у виші і навіть не протягом останнього шкільного року. Починати треба ще з 7-8 класів. Тоді до закінчення школи дитина вже чітко визначиться, ким хоче стати.

Бажаємо успіху!